Майже щодня до Фонду громади Житомира приходять люди, яких війна змусила покинути домівки і рятувати найдорожче – життя своїх рідних. Під час спілкування наші гості діляться спогадами, турботами і надіями.   

«Доброго дня, ми – з Бахмута. Місто у нас  зелене і гарне», – такими словами привіталася Тетяна, відвідавши 11 травня зі своїми синами Фонд громади Житомира.

Жінка розповіла, що їхня сім’я залишила Бахмут 7 квітня. Не евакуювалися раніше, бо сподівалися: все налагодиться. Одного разу Тетяна пішла з синами до магазину, і раптом почали летіти касетні бомби. Богдан і Назар стояли нерухомо і дивилися на це, а мати за них дуже злякалася.

«Залишатися вдома було страшно і небезпечно. Ми дуже боялися за дітей. Тому виїхали своєю машиною, взявши з собою кішку Розу, – продовжила свою розповідь Тетяна.   – В  напрямку Дніпра їхало 4 потоки машин, багато з них – розбиті. Зупинилися на ночівлю в Умані, оскільки почалася комендантська година. Затим доїхали до Житомира. Тут і лишилися, бо далі доїхати ми не могли фізично. Знайомі посприяли з житлом, у Житомирській міській раді нам допомогли з одягом. Дуже приємно, що люди нас підтримують».

14-річний Назар і 16-річний Богдан – штангісти. Проте війна не лише позбавила підлітків домівки, а і тренувань. Мама сподівається знайти в Житомирі можливості відновити тренування синів.

Тетяна каже, що зараз перед їхньою сім’єю два першочергові завдання: поставити на ноги чоловіка і тата, якому потрібно пройти лікування, та знайти спортивний зал для хлопців, щоб вони могли тренуватися і залишатися у формі.

Від Фонду громади Житомира родина тимчасово евакуйованих одержала набір продуктів харчування і засобів гігієни.