Історія кожної родини евакуйованих – щемка і сповнена болю. Це життя, яке обпалила і кардинально змінила війна; багаторазові спроби залишити свою домівку і виїхати з тимчасово окупованої території, дорога порятунку і пошуки відносно безпечного місця проживання. Своїми розповідями з нами поділилися родини тимчасово евакуйованих із Херсонської області, які побували у Фонді громади Житомира.

 

Домівка Марка залишилася далеко

Маленький Марк із Херсонщини дивиться на світ не по-дитячому серйозним поглядом. У Житомирі для нього все нове. А домівка малюка залишилася далеко. Коли ж хлопчик одержав у дарунок іграшкову гітару, на його обличчі розквітнула тепла усмішка.

Днями Марк і його рідні, які прибули до Житомира практично без речей,  завітали до Фонду громади Житомира/Zhytomyr Community Fund. З ними поспілкувалася Голова правління БО «Фонд громади Житомира» Жанна Соловйова. Затим відвідувачі отримали гуманітарну допомогу: продукти харчування, медичні засоби, одяг, ковдри, надані нашому Фонду друзями з Boot Development Foundation (Нідерланди) та іншими партнерами.

Родина тимчасово евакуйованих подякувала за надану їм таку необхідну підтримку.

Вікторія і Настя: «Ми дуже надіємося, що Херсон скоро звільнять!»

Вікторія і Настя зі своїми сім’ями тиждень виїжджали автомобілями з тимчасово окупованого Херсону. Це їм вдалося зробити після кількох безуспішних спроб. Врешті подолавши з маленькими дітьми важку дорогу, вони кілька днів тому прибули до Житомира.

Дізнавшись від знайомих, що Фонд громади Житомира/Zhytomyr Community Fund надає підтримку тимчасово евакуйованим, жінки завітали до офісу з трирічними донечками – Марією і Каріною – та поділилися своєю щемкою історією.

Від нашого Фонду Вікторія і Настя одержали продукти харчування, одяг, засоби гігієни, іграшки тощо.

– Дуже надіємося, що Херсон скоро звільнять і ми повернемося додому, – сказала Вікторія, дякуючи разом із Настею за надану їхнім сім’ям допомогу.

 

Ольга: «Наш будинок розбомбили. Нам немає куди повертатися…»

Ольга з Херсонської області розповіла, що вони втікали з сумкою речей. Батьки жінки евакуювалися лодкою через Каховське водосховище до Нікополя Дніпропетровської області. Коли батько дізнався, що їхню хату розбомбили російські окупанти, в нього стався інсульт, чоловік потрапив до лікарні.

– Нам немає куди повертатися. Шукаю роботу в Житомирі. За фахом я магістр дорожнього будівництва. На попередній роботі нам зарплату не віддали ще з січня. Також потрібно влаштовувати семирічну доньку в школу, – поділилася своїми турботами Ольга.

 

Ірина й Олександр: «Ми проїхали 40 блокпостів»

Ірина й Олександр із двома доньками, віком 15 і 2 років, виїхали з Херсонської області 30 квітня і тиждень тому прибули до Житомира.

– Ми довго залишалися вдома, бо не хотіли покидати будинок, хазяйство. Також ми доглядали за сусідськими будинками, господарі яких виїхали раніше, – розповіла Ірина. – Чимало людей намагалися виїхати з нашого села, що знаходиться за три кілометри від Чорнобаївки, але їм не вдавалося, вони поверталися. Тому коли ми їхали, нікому про це не повідомляли. Три перших дні у Житомирі я плакала. Також плачу кожного разу, коли чую сирену.

Подружжя поділилося, що вони проїхали 40 блокпостів. На одних блокпостах російські окупанти їх пропускали, побачивши на передньому сидінні дитину. На інших –  чоловіка та жінку змушували роздягатися або довго не пропускали автівку, щоб створити паніку в колоні людей, котрі намагалися евакуюватися.

– До Миколаєва ми їхали 15 годин, хоча раніше, при звичайних обставинах, дорога до міста займала 40 хвилин, – сказав Олександр.

 

Кожна з цих родин одержала допомогу від Фонду громади Житомира. Спілкуючись із евакуйованими сім’ями, голова правління Жанна Соловйова розповідала про місію та напрямки роботи Фонду і допомогу, яку він надає.

– Коли розпочалася війна, ми почали думати чим можемо бути корисними. Я вмію писати проєкти і збирати кошти, тож цим і стали займатися, –  зазначила Жанна Соловйова. – Надання гуманітарної допомоги не є основним напрямком нашої діяльності. Завдяки друзям і партнерам із Польщі та Нідерландів ми маємо змогу підтримати родини тимчасово евакуйованих. Під час нашого неодноразового спілкування люди озвучували потреби не лише щодо продуктів і товарів першої необхідності, а і з працевлаштування, в пошуку житла та інші. Найближчим часом проведемо анкетування, щоб краще вивчити потреби цієї категорії населення.